Це освітня модель, а не медична порада і не ваш випадок. Числа тут — розрахунок за усередненими даними, а не вимірювання. Нічого не змінюйте в дозі без лікаря.
Сертралін, 100 mg · звичайна, 14-й день. Рівень у крові — 100 % від плато. Очікуване полегшення — 30 % від того, що ця доза врешті дасть. Імовірність мати сьогодні хоч один звичайний побічний ефект — 87 %.
Збудження з гарячкою, пітливістю, грубим тремором і сіпливими рефлексами в ногах — серотоніновий синдром. Сплутаність, хиткість і головний біль разом у перший місяць — перевірити натрій. Сон, що зник без утоми, з прискореними думками — інверсія фази. Загострення думок про самоушкодження, особливо до 25 років і в перші тижні. У всіх цих випадках — лікар або екстрена допомога того ж дня.
Синдром відміни не є доказом того, що препарат викликав залежність, і не є доказом, що депресія повернулася; це рівень у крові падає швидше, ніж рецептори встигають перебудуватися. Нинішня практика — гіперболічне зниження: знімати приблизно 10% від поточної дози за раз, кожні два-чотири тижні, щоб кожен крок прибирав ту саму частку зайнятості транспортера, а не ту саму кількість міліграмів. Останні кілька міліграмів — найважчі, і вони потребують найповільніших кроків.
Час реакції вимірювано гірший у перші два тижні будь-якого з цих препаратів і знову — кілька днів після кожного підвищення дози, навіть у тих, хто не відчуває седації. З седативними препаратами або з будь-якою кількістю алкоголю зверху ефект уже не тонкий.
Пʼять періодів напіввиведення до плато, без фази всмоктування й без нелінійності. Для кожного препарату тут це вірно з точністю до кількох відсотків — і хибно в один і той самий бік для всіх.
Стартова доза вже купує більшу частину зайнятості, яку СІЗЗС узагалі матиме. Тому подвоєння дози подвоює побічні й значно менше додає до користі — це видно на першому графіку як майже пласка лінія.
Рівень у крові виходить на плато за тиждень, а людям не стає краще за тиждень. Дві послідовні інерційні ланки — десенситизація ауторецепторів, а за нею пластичність — ставлять відповідь туди, де її знаходять дослідження: на чотири-шість тижнів. Умови з вашого списку зсувають саме другу з них.
У прямих порівняннях ці дванадцять близькі до взаємозамінних у середньому. Крива полегшення кожного препарату нормована на його ж звичайну дозу, тож графік порівнює швидкість і ціну, а не силу. Будь-яка різниця між двома кривими користі — це різниця у швидкості накопичення, і більше нічого.
Базова частота × форма в часі × дозова поправка × кожен множник із позначених умов. Множники компонуються, а не конкурують: якщо позначити пʼятнадцять умов, числа вийдуть завищеними. Обмеження одне, наприкінці, на 95 %.
Зайнятість транспортерів — із ПЕТ-досліджень; періоди напіввиведення й дозові діапазони — з інструкцій виробників та EMA; базові частоти побічних — з інструкцій і опублікованих метааналізів (зокрема Cipriani та ін., 2018, для порівняльних даних). Множники умов і форми часових кривих — це параметри моделі, обрані так, щоб відтворити відомий клінічний порядок, а не витягнуті з окремого джерела.